5 липня відбулося вшанування пам’яті видатного танцюриста і хореографа, уродженця Києва, який підкорив аргентинську публіку. Його перший виступ у Театрі «Колон» відбувся у 1934 році. Сьогодні ми згадуємо невидимі, але потужні зв’язки, що єднають нас, попри географічну відстань.
Київ, колиска талантів, подарував світові одну з ключових постатей, що змінили історію балету ХХ століття — Сержа Лифаря.
Переїзд Лифаря з Києва до Парижа у золоті двадцяті та його революційний вплив на Паризьку оперу стали прикладом того, що мистецтво не знає кордонів. Серж Лифар є частиною культурної спадщини не лише України та Франції, його незгладимий слід залишився і в Аргентині, у самому серці нашої головної сцени — Театру «Колон».
Саме там його видатний хореографічний талант знайшов своє втілення у співпраці з великими майстрами танцю, а його спадщина назавжди вплелася в канву нашої культури. Сьогодні ми з гордістю можемо сказати, що Серж Лифар став частиною й нашої національної мистецької пам’яті.
Зв’язок між Києвом, Парижем і Буенос-Айресом не є випадковим. Це мереживо глибокої спорідненості: любов до краси, прагнення до технічної досконалості, до передачі незримого. Творчі шляхи наших митців, музикантів і хореографів продовжують перетинатися, немов існують невидимі узи, що поєднують наші історії.
У часи, коли перед нами постає завдання збереження та відновлення культурних цінностей, пам'ять про ці зв’язки представляє собою непомітний, але водночас могутній спосіб живлення наших двосторонніх відносин мовою мистецтва. Адже мистецтво, як довів Лифар, здатне відроджуватися навіть у найскладніших умовах, перетворюючись на голос, що єднає і змінює.
Від Києва до Театру «Колон», від Франції до Ріо-де-ла-Плати, ми вшановуємо нашу спільну спадщину. У такий спосіб ми знову засвідчуємо нашу відданість культурі, творчій свободі та зближенню народів, об’єднаних дружбою.
Щиро дякуємо генеральній директорці Музею історії міста Києва Вікторії Мусі, директорці Музею Сержа Лифаря Наталії Білоус, директорці філії Музею історії міста Києва Світлані Говоровій та солісту балету Національної опери України Даніїлу Сілкіну за зворушливу шану Сержу Лифарю.
